Ми йшли заповітні стежкою…


Ми йшли заповітні стежкою
Сьогодні вночі в світлому сні.
Ти в покривало блакитне
закуталась, хилися до мене.

І, наяву який не знав ласки,
Завжди томівшійся від ран,
У невимовній, сонної казці
Я обіймав твій милий стан.

Як нескінченні були складки
Твоєї одягу блакитний…
І в серці більше немає загадки:
що, ти і наяву - зі мною.

22 березня 1902

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар