Прискакала дикої степом
На вспененном скакуні.
«Довго ль будеш брязкати ланцюгом?
Виходь танцювати до мене!»
Рукавом у вікно мені махає,
Червоним криком запалено,
Так і манить, так і танцює,
І пестить скакуна.
«А, не хочеш! Ну, так з Богом!»
Пил клубами завілась…
Стежками і по дорогах
У чистому полі понеслася…
Чи не мене ти любиш, молодий,
Дикої вольності сестра!
Любиш крадені скарби,
Опівнічний свист багаття!
І в степах, серед туману,
Ти страшна своєю красою -
Розмітають у стану
Рудої поплутаної косою!
31 жовтня 1905
