Боже, як життя молода жахлива,
Як чарівно дихає вона,
Скільки в ній щастя і горя марно
Борються в страшних конвульсіях сну!
Смерті кличеш і безсилою рукою
Марно намагаєшся життя перервати,
Марно бажаєш покінчити з собою,
смерті шукати, бажань шукати…
Нехай же швидше імла темної ночі
приховає бажання, справи і розпусту!
Про, як горять прекрасні очі, -
Смерті не рад, житті не радий.
Страшну життя забудемо, подруга,
Груди твою пристрасно колише любов,
Про, заспокойся в обіймах одного,
Пристрасть розпалює холодну кров.
Наші уста в поцілунках зіллються,
Буду дихати поцілунком твоїм,
Боже, як скоро годинник пронесуть…
Боже, якою я пристрастю млоїмо!..
Лютий березень 1898
