є часи, є дні, коли…


є часи, є дні, коли
Увірветься в серці вітер сніговий,
І не врятує ні голос ніжний,
Ні безтурботний час праці…

Переляканою і дикою птицею
летиш ти, але зоря - в крові…
Тоскою, пристрастю, огневицей
Йде безумство любові…

Полсердца - хмара грозова,
Під нею - все глушину, все німота,
І ця - колишня, проста -
вже інша, мовляв, не так…

темно, і весело, і душно,
І, задихаючись, затамувавши подих,
Уже в усьому інший слухняна
Досі горда душа!

22 листопада 1913

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
залишити коментар