Білосніжний не було зим
І peristey tuchek.
Ти дала мені в руки
Срібний ключик,
І володів я серцем твоїм.
Тихо сходив над містом дим.
вмирали звуки.
Білі встали замети,
І морок відкрилися.
Виплив срібний серп.
І ми неслися,
приречені обидва
на шкоду.
Вітер завихривши снігу.
Закотився серп місяця.
І пронизливим поглядом
Ти виміряла даль країни,
Звідки звучали роги
сніговим, заметільний хором.
І імла заломила руки,
Заломила руки в височінь.
Ти опустила очі,
І ми помчали.
І назустріч вставали нові звуки:
летіли снігу,
дзвеніли роги
налітаючої ночі.
3 Січня 1907
