Ти – буйний поклик рогів призовних,
Тягне на невірний слід,
Ти - сірий вітер річок розливних,
Оманливий болотний світло.
Люблю тебе, як посох - мандрівник,
Як воїн - милу в бою,
тебе провіжу, як вигнанець
Провидить батьківщину свою.
Але лик твій мені недарма, невідомий,
Твоя незбагненна влада:
ведучи мене, як вождь, до перемог,
спопеляє ти, як пристрасть.
грудень 1913
