Про, нарешті! колишній тривозі
Віддатися думкою і душею!
Зітхати у милої на порозі
І слухати пісню за стіною…
Але в цій пісні самотньої,
Що дзвінко плаче за стіною,
один болісний, глибокий
Тужливий привид молодої…
Про, хто жахливого повірить
І хто почує стогін живий,
Коли душа слухає, вірить, -
А пісня замовкла за стіною!..
9 листопада 1899
