Дивись привітно і легко
В очі суворі розпусти.
У них - нескінченно далеко
Горить душа - і чекає повернення
В оселі колишніх благ і бід,
У світи молитовних співзвуч,
Де всім таємничий відповідь
Дає Безвісний і Могутній,
Кому покірні ми, жерці,
і це, хто простіше, sueverney…
Ті - бідняки - з наших тернів
Собі плетуть вінки.
16 грудня 1901
