Кохаю. Написані святі письмена,
І сміливо ллється вірш покірний…
В душі весну будить Її весна,
Але розум стискає диявол чорний.
Кохаю, сказало серце, - розум мовчить.
Душа дозволить мені молитися,
але, якщо розум втомився або забутий, -
Любов примусить помилитися
І багато зла принести моїм мріям…
вперед, вперед, щоб ревнощі не народилася!
Поки в душі горить вогнями храм,
Щоб серце Богу вклонилися!..
12 липень 1899
