Втомлений від денних блукань…

Втомлений від денних блукань
Піду часом від суєти
Згадавши виразки тих страждань,
Стривожити колишні мрії…

Коли б я міг дихнути їй в душу
Весняним щастям в зимовий день!
Про, немає, навіщо, навіщо зруйную
Її дитячу лінь?

Досить мені нестися душею
До її небесних висот,
Де щастя світиться нам подеколи,
Але призначене не нам.

30 жовтня 1898

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар