знову, як в роки золоті,
Три стертих теревенять шлеї,
І грузнуть спиці роспісних
У розхитані колії…
Росія, злиденна Росія,
Мені хати сірі твої,
Твої мені пісні вітрові, -
Як сльози перші любові!
Тебе жаліти я не вмію,
І хрест свій дбайливо несу…
Якому хочеш чарівникові
Віддай розбійний красу!
Нехай заманить і обдурить, -
Чи не пропадеш, НЕ згинеш ти,
І лише турбота затуманить
Твої прекрасні риси…
Ну, що ж? Однією турботою боле -
Однією сльозою ріка гучніше,
А ти все та ж - ліс, в поле,
Так плат візерунковий до брів…
І неможливе можливо,
Дорога довга легка,
Коли блисне в дали дорожньої
Миттєвий погляд з-під хустки,
Коли дзвенить тугою обережний
Глуха пісня візника!..
18 жовтня 1908
