Стремленья серця непомірні,
Але на вершинах - маяки.
Вони випробувані і вірні,
І нескінченно далекі.
Там стережуть моє паденье
Веселих Ангелів подружжя.
Там променистим сновидінь
В блакиті суворої блещешь Ти.
Закликав я Тебе з пороху,
Іль Ти Сама до мене зійшла,
але, незвіданого страху,
душа, вкусивши, завмерла…
15 вересня 1902
