У хвороби серця мислю про Тебе:
Ти близький до мене проходиш в снах,
Але я покірний року і долі,
Не сміючи висловити гарячі моленья.
Про, невже ранок життя весняної
Коли-небудь зійде в душі моїй?
Чи можу думати я про радості нетутешній
Твоє милосердя і доброти Твоєї?
надії немає: навколо і вітер бурхливий,
І ніч, і гребені хвиль, і дим небесних хмар
розженуть все, і образ Твій блакитний
затьмарять, як все, як яскравий сонця промінь…
але, якщо хмара з блискавкою і громом
Пройде, закривши Тебе від погляду мого,
Все буду я страждати і мислити про знайомого,
Бажаному образі полудня Твого.
11 грудня 1898
С.-Петербург
