Цілий рік не тремтіло вікно…


Андрію Білому

Цілий рік не тремтіло вікно,
Чи не дзвеніла важкі двері;
Все забулося - забулося давно,
І вона відчинилися тепер.

метушилися, поспішно хрестячись…
Виносили срібний труну…
І стара, за ручку тримаючись,
Спотикалася об сніговий замет.

Байдужі обличчя натовпу,
Цікавих сусідів набіг…
І кругом протоптали стежки,
Осквернивши цнотливий сніг.

але, лягаючи в снігову постіль,
Почув укладений в труні,
Як далеко запевала заметіль,
До небес підіймаючи трубу.

6 Січня 1903

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар