Не чекай останньої відповіді,
Його в цьому житті годі й шукати.
Але ясно чує слух поета
Далекий гул в своєму шляху.
Він прихилив з увагою вухо,
Він жадібно дослухається, чуйно чекає,
І донеслося вже до слуху:
цвіте, блаженствует, росте…
Все ближче - сподівання сильніше,
але, брате! - Хвилювання не знести…
І віщий падає, Немет,
Заслиша близький гул в дорозі.
Кругом - сім'я в чаду молінь,
І над кладовищем - мірний дзвін…
Їм не осягнути сновидінь,
Яких не дочекався він!..
19 липень 1901
