Тебе в країни чужі звали,
Ти збиралася в далеку дорогу.
Ми безнадійно проводжали,
І багатьом довелося зітхнути.
Зима підкралась непомітно,
І з першим снігом з двору
Ти забрала весь запал заповітний,
Яким жили ми вчора.
Прощай, ми дивимося на дорогу,
А хуртовина замітає слід.
Ми повернемося потроху
До безбожної ліні колишніх років,
І над містичної загадкою
Вже не будемо колядувати,
І пізно вночі, вставши крадькома,
При блідому місяці мріяти.
28 червень 1901
