Я знаю день моїх проклять,
Біжу в мій довременний скит,
Я вириваюся з обіймів,
Але він - роздоріжжі сторожить.
Його надокучливі крики,
те близько, то здалеку, -
І страх, і сором, і жах дикий,
І оголена туга.
І на роздоріжжі - бранець жалюгідний -
Я спотикаюся, я кричу…
Він вабить білою русалкою,
Він тепло видали свічку…
І, весь змучений, в нестямі,
Я до світу повертаюся знову -
На безвихідне мученье,
На безвихідну любов.
13 квітня 1902
