Ось вона - в налетіла хвилі
Распилалась останньою помстою,
В очеретах пробігла на дні
Догоряє красною звісткою.
Але марний вабить наряд;
Помилуйся на світлі лати:
На кормі нерухомо стоять
Звернені грудьми до заходу.
Ти не бачиш спокійних твердинь,
Нам не страшні твої негоди.
Догораючий факел закинь
У безтурботні, сині води.
24 грудня 1902
