(при отриманні «Останніх віршів»)
Жінка, божевільна гордячка!
Мені зрозумілий кожен ваш натяк,
Біла весняна гарячка
Всіма гнів дзвінких рядків!
Всі слова - як ненависті жала,
Всі слова - як колючий сталь!
Отрутою напоєного кинджала
лезо цілу, дивлячись в далечінь…
Але в дали я бачу - море, море,
Велетенський нарис нових країн,
Голос ваш не чую в грізному хорі,
Де гуде і виє ураган!
страшно, солодкий, неминуче, треба
Мені - кидатися в многопенний вал,
Вам - зеленоока наядою
співати, плескатися у ірландських скель -
Високо - над нами - над хвилями, -
Як зоря над чорними скелями -
Віє прапор - Інтернацьонал!
1 червень 1918
