Вітер кликав і гнав погоню,
Черних масок не наздогнав…
Були вірні наші коні,
Хтось білий допомагав…
Замітав снігами сани,
Коней голками дражнив,
Будував вежі з туману,
Я Круз, і співав в тумані,
І зі снігового бурану
Оком темним сторожив.
І метався вітер швидкий
по бур'янах,
І снопами мчали іскри
по туманом, -
Вітер масок не наздогнав,
І з висот сереброзвездних
Хмару білу зірвав…
І в відкритих синіх глибинах
Окреслилися дві тіні,
Відлітають в дали
незнайомій боку…
Дивних нариси видінь
В чорних масках танцювали -
були закохані.
13 Січня 1907
