Ми зустрічалися з тобою на заході сонця.
Ти веслом розтинала затоку.
Я любив твоє біле плаття,
Витонченість мрії розлюбив.
Були дивні безмовні зустрічі.
Попереду - на піщаній косі
Спалахували вечірні свічки.
Хтось думав про блідою красі.
наближень, зближень, сгораний -
Чи не сприймає блакитна тиша…
Ми зустрічались, в вечірньому тумані,
Де біля берега брижі та очерет.
ні туги, ні любові, ні образи,
все померкло, пройшло, відійшло…
білий стан, голосу панахиди
І твоє золоте весло.
13 травня 1902
