Мої сумні пориви,
Мої безплідні мрії
Тебе налаштували тоскно,
І стала мені ворожа ти.
Що робити! Краще я не в силах
тобі, прекрасної, тлумачити
Про передчасних могилах,
Де таємниця - вічна друк.
Але в серці бідного поета
Скипає пристрастю гаряча,
Прекрасним виглядом зігріта,
Струмінь незримого ключа.
Твоя душа її НЕ чує,
У тебе все - молодість і світло,
Пока безумствует, тужить
Тобою незрозумілий поет.
12-13 серпень 1899
