Там жили всі мої надії…


Там жили всі мої надії,
Там мені палав вогонь земної,
Але душу осінив спокій, -
Склепив дрімаючі повіки…

Де грозові хмари йшли,
Сльоза остання висохла.
Душа змирилася і заглохла
В убогому лахміття землі…

А перш небом ночі зоряної
вона росла, прагнула в далечінь,
І та заповітна печаль
пливла, здавалося, місячної безоднею.

22 листопада 1900

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар