Чи не мані мене ти, буде,
Не зови в поля!
Бенкетувати нам разом, чи що,
Матушка-земля?
Кудрі вітром розтріпала
ти здалеку,
Але мене благословляла
Біла рука…
Я хрестом стосувався пороху,
Цілував твій прах,
Нам не жити з тобою разом
У радісних полях!
Лише на мить в повітряному світі
Оглянусь, гляну,
Як земля в зеленому бенкеті
святкує весну, -
І піду шляхом-дорогою,
Обтяжливим шляхом -
Жити з моєю душею убогій
жебраком бідняком.
Липень 1905
