Привітним Лель, не чекаю світанку,
Але бачу чудовий блиск далеко;
Скажи мені, Лель, не сонце ль це
За краєм мертвотної землі?
Навіщо ж, Лель, ти будиш рано
нас, не готових до сонний годину
прийняти богиню, з туману
Зорю несучу для нас?
Ще не час сонця вірити;
нам, бідним жителям світів,
Чи не оцінити і не виміряти
Його божественних дарів.
воно зійде, потоком світла
нас, напівсонних, засліпить,
І лише безсмертний дух поета
До нього в обійми відлетить…
29 Січня 1900
