L. Семенову
Чекаю я смерті поблизу зоряниці.
Ти прийшла здалеку.
Тут виконай борг цариці
У блідому світлі каганця.
Я готовий. Мій робочий стіл бандажа.
Смертний віночок кругом чола.
На снігу моїх полотен
Ти Лампадний світло запалила.
Опусти прозорий полог
відходить царя.
На вершинах колючих ялинок
займається зоря.
шлях нерівний. гілки гнучкі.
Ними шлях мій встелили.
Царськи-кам'яної посмішки
Чи не спотворюють землю.
січень 1904
