Говорили короткі промови.
До ночі чекали дивних звісток.
Ніхто не вийшов назустріч.
Я стояв один біля дверей.
Підходили багато до дому,
Кричачи і плачучи навзрид.
Всі були мені незнайомі,
І мене не чіпав їх вид.
Всі чекали якоїсь вести.
З уривків слів я дізнався
Божевільний марення про наречену,
Про те, що, що хтось біг.
І, сходячи на горбок за садом,
Всі дивилися в синю даль.
І кожен удаваним поглядом
Показати намагався печаль.
Я один не пішов від дверей
І не смів увійти і запитати.
Було солодко знати про втрату,
Але смішно про неї говорити.
Так стояв один - без тривоги.
Дивився на гори вдалині.
А там - на крутій дорозі -
Вже клубочилося в червоного пилу.
15 липень 1902
