ти, вічно юна! Про, немає!..


ти, вічно юна! Про, немає!
Ти не шкодуєш про втрату…
Коли б ти знати могла: поет
знову, як у давнину, у цих дверей…
Коли б ти знала, скільки мрій
Мені воскресили ті щаблі,
Де після милих, жарких гроз
Перед тобою схиляв коліна…
Про, я знову у тих дверей!
Я чекаю… один дотик
До твоїй руці, до грудей твоєї, -
повернеться щастя, натхнення!
Але тьма кругом. марний поклик…
помру, схилившись на ступені,
Де так давно, ридати готовий,
Перед тобою схиляв коліна!..

24 жовтня 1899

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар