В лапах кошлатих і страшних
Чаклун заколисати весну.
Згадали діти про снах вчорашніх,
Відійшли тихенько до сну.
Мама хрестила рукою втомленою,
Нікому не глянула в очі.
На заході смужкою червоної
Покотилася до землі сльоза.
"Ненька, красива мама, Не плач ти!
Золоту птицю ми побачимо уві сні.
Всю вчорашню ніч вона співала з щогли,
А корабель відпливав до весни.
Він плив і гойдався, плив і гойдався,
А бідний матросик дивився на південь:
Він одного залишив і в сльозах надривався,
вірно, є у тебе сумний друг?»
"Мила дівчинка, спить, Чи не турбує,
Ти сьогодні інше побачиш уві сні.
Ти до вчорашнього сну ніколи не повернешся:
Одне і те ж сниться лише мені…»
найясніший 1905
