Притиснись до мене міцніше і ближче,
Чи не жив я - блукав серед чужих…
Про, сон мій! Я нове бачу
У маренні поцілунків твоїх!
У томління твоєму несамовитому
Туга небувалою весни
Горить мені променем віддаленим
І тягнеться піснею зурни.
На димно-лілові гори
Приніс я на промінь і на звук
Втомлені губи і погляди
І батоги зламаних рук.
І в гірському західному пожежі,
В розливах синіючих крив,
С тобою, з мрією про Тамару,
Я, горний, навіки без сил…
І сниться - в далекому аулі,
У схилу безсмертної гори,
Сумно до нас в небо плеснули
Непотрібні складки чадри…
Там стелиться в танці і плаче,
Пил в'ється і стогне зурна…
Нехай скаче наречений - НЕ доскачет!
Чеченська куля вірна.
19 квітня 1910
