Ти відрізниш її на бенкеті:
Сидить замислена вона,
І погляд витає в ясному світі,
У далекому царстві мрій і сну.
Коли навколо вино струмує,
дзвенять келихи, регіт, шум…
Яка в ній мрія таїться,
Яких сповнена незримих дум?..
А якщо вступить в розмови
І голос ніжний прозвучить,
Змовкають вітряні хори,
І бенкет заздрісно мовчить…
Коли ж пісню починає,
Її наспів бентежить бенкет,
І голос сумний відлітає
В далекий, досконалий світ.
Діте Мері - не вперше
Чуми засмучує тяжкий гніт…
Кидає кучері золоті,
Тихенько плаче і співає.
24 липень 1899
