3
В ніч, коли Мамай заліг з ордою
Степу і мости,
У темному полі були ми з Тобою. -
Хіба знала Ти?
Перед Доном темним і лиховісним,
Серед нічних полів,
Чув я Твій голос серцем віщим
У криках лебедів.
З півночі хмарою підносилася
княжа рать,
І далеко, вдалині про стремено билася,
Голосила мать.
І, креслячи кола, нічні птахи
майоріли вдалині.
А над Руссю тихі зірниці
Князя стерегли.
Орлий клекот над татарским станом
погрожував бідою,
А Непрядва прибрала туманом,
Що княжна фатою.
І з туманом над Непрядвой сплячою,
Прямо на мене
ти зійшла, в одязі світло струмливим,
Ні коня spugnuv.
Сріблом хвилі блиснула одному
На сталевому мечі.
Освіжила курну кольчугу
На моєму плечі.
І коли на ранок, хмарою чорної,
рушила орда,
Був в щиті Твій лик нерукотворний
світлий назавжди.
14 червень 1908
