Днем вершу я справи суєти,
Зажигаю огни ввечеру.
Безвихідно туманна - ти
Переді мною починаєш гру.
Я люблю цю брехню, цей блиск,
Твій звабливий дівочий наряд,
Вічний гомін і вуличний тріск,
Ліхтарів тікає ряд.
Я люблю, і милуюся, і чекаю
Переливчастих фарб і слів.
Підійду і знову відійду
У глибини протікають снів.
Як ти брехлива і як ти білого!
Мені ж до серця біла брехня…
Завершуючи денні справи,
Знаю - ввечері знову прийдеш.
5 квітня 1902
