…і пізно бажати,
Все минуло: і щастя і горе.
Вл. Соловйов
Не гнівайся і прости. Ти цвітеш самотньо,
Та й мені не повернути
Цих снів золотих, цієї віри глибокої…
Безнадійний мій шлях.
Думкою сонної Цветя, ти блаженствуешь багато,
Ти блакиттю сильна.
Мені - інша і життя, і інша дорога,
І душі - не до сну.
Вір - нещасний моїх молодих поклонінь
Немає у великій країні,
Де дихав і любив твій таємничий геній,
Байдужий до мене.
10 червень 1901