Про, не дивись у вічі мої з докором,
Чи не призивай до безмовності і сну!
Я знаю, друг, за цим темним поглядом
Таїться пристрасть за колишню весну…
весна була! У небесних сферах віддалених
горіли зірки; їх затьмарила ти
Блиском очей веселих і сумних,
Що яскравіше зірок, понад краси…
Про, не дивись у вічі мої з докором
І дай скуштувати колишнього торжества!
Ти знаєш, друг, за цим гордим поглядом
І життя, і смерть, і вигляд Божества!
5 Січня 1900
