8
Я її переміг нарешті!
Я заманив її в мій палац!
Три свічки в нескінченній дали.
Ми в важких килимах, в пилу.
І під смаглявим вогнем трьох свічок
Смаглявий оксамит відкритих плечей,
Буря поплутаних кіс, тьмяний очей,
На кільці - померклими алмаз,
І обвуглений рот в крові
Ще просить тортур любові…
А в провалі глухих вікон
Смутний шелест багатьох прапорів,
дзвін, і труби, і кінський топ,
І гойдається тяжкий труну…
- Про, улюблений, ми не одні!
Про, нещасний, вимикає світло!..
- Віджени незрозумілий страх -
Це кров прошуміла в вухах.
Близький виття похоронних труб,
Збентежений ohladevshih GUB зітхання:
- Мій красень, ганьбу!, запис…
Ніч кидає свій імлистий клич,
Гаснут свечи, очі, слова…
- Ти мертва, нарешті, мертва!
Знаю, випив я кров твою…
Я кладу тебе в труну і співаю, -
Імлистій вночі про ніжну весни
Співатиме твоя кров у мені!
Жовтень 1909
