МИ
темрява. Один я. Тривожить мій слух тиша.
все заснуло, да мені не спиться.
Я хотів би заснути, да уж дуже темна
ця ніч, - і місяць не срібло.
Думи все неотвязно турбують мій сон.
Згадую я минулі ночі:
морок неясний… За лісі розноситься дзвін…
Як сяють прекрасні очі!..
далі, далі… як холодно! Лід на Неві,
Відкриваються двері на холоднечу…
Що таке прокинулося в моїй голові?
Що за таємниця спливає назовні?..
немає, не секрет,: одна неугасшей пристрасть…
Але пристрастям я не буду молитися!
Перед інший на коліна готовий я впасти!..
джерело, заснув би… та щось не спиться.
18 листопада 1898
