там, в нічний завивав холоднечі,
В поле зірок відшукав я кільце.
Ось особа виникає з мережив,
Виникає з мережив особа.
Ось пливуть її хуртовинні трелі,
Зірки світлі шлейфом тягнучи,
І злітає бубон хуртовини,
Бубонцями заклично бриньчачи.
З легким тріском розсипався віяло, -
брат, що значить - не пити і не їсти!
Але в очах, звернених на північ,
Мені холодного - пекуча звістка…
І над миттю звиваючи покриви,
Вся оповита зірками хуртовин,
Спливає ти в сутінки снігового,
Мій одвіку задуманий один.
найясніший 1905
