Про доблесті, про подвиги, работоргівля


Про доблесті, про подвиги, работоргівля
Я забував на сумною землі,
Коли твоє обличчя в простій оправі
Переді мною сяяло на столі.

Але час настав, і ти пішла з дому.
Я кинув у ніч заповітне кільце.
Ти віддала свою долю іншому,
І я забув прекрасне обличчя.

летіли дні, крутись проклятим роєм…
Вино і пристрасть терзали життя мою…
І згадав я тебе перед аналоєм,
І кликав тебе, як молодість свою…

Я кликав тебе, але ти не озирнулася,
Я сльози лив, але ти не зійшла.
Ти в синій плащ сумно загорнулася,
В сиру ніч ти з дому пішла.

Не знаю, де притулок своїй гордині
ти, мила, ти, ніжна, знайшла…
Я міцно сплю, мені сниться плащ твій синій,
В якому ти в сиру ніч пішла…

Чи не мріяти про ніжності, работоргівля,
все миновалось, молодість пройшла!
Твоє обличчя в його простій оправі
Своєю рукою прибрав я зі столу.

30 грудня 1908

Оцініть:
( 2 оцінки, середнє 5 з 5 )
Поділіться з друзями:
Олександр Блок
Додати коментар